ametsheykhumer

Как казаки продавали шведов в Турцию в годы Северной войны

Есть такая любопытная статья: Станіславський В.В. Гетьманщина та Туреччина в період Великої Північної війни: торгівля полоненими з Прибалтики // Східний світ. 2016. № 4. С. 91-103.

В годы Северной войны (1700-1721) русские войска опустошали Финляндию и Прибалтику, не только грабя население, но и угоняя его в неволю. Станиславский показывает, что во время войны пленников-шведов продавали в... Османскую империю. Купцы-греки скупали у казаков полоняников и доставляли в Турцию, где их перепродавали. По традиции — несколько цитат.

Стр. 92: «П. Енглунд резонно згадав про продаж полонених татарам і туркам, про що дуже рідко згадується в літературі, вочевидь через порівняно невелику кількість полонених, які до них потрапляли, як також і через недослідженість проблеми. Природно, що одним із найбільш вірогідних шляхів потрапляння на ринки Кримського ханства чи Туреччини було посередництво представників людності, яка населяла Українську державу».

Стр. 99: «Як показує сам матеріал документів, поняття “шведи” також було загальним для полонених, які були захоплені на територіях, підвладних шведській короні, або взяті як воїни, котрі входили до складу військових частин, що діяли під прапорами Карла XII. Зі змісту документів не завжди можна зрозуміти, чи продавали цивільних, чи військових полонених. Очевидно, що мирних мешканців продавали значно більше, бо, відповідно, їх більше потрапляло в полон. Можна твердити, що мова йде саме про них, коли документи містять інформацію про представників певних народів окрім шведів, про жінок і дітей. Відомо, що в полон потрапили кілька десятків тисяч людей. А про кількість проданих у Туреччину можна лише здогадуватися. Як повідомлялося, їх потрапило туди не менше сотні. Можемо припустити, що насправді в цю країну продали принаймні кілька сотень людей». 

Стр. 100: «Наведені матеріали свідчать, що до торгівлі людьми долучалися представники регіональної влади Української держави – миргородський і переяславський сотники, найманий командир – компанійський сотник, вочевидь, маючи з цього добрий прибуток. Про це явище не могло не знати її керівництво, зокрема й гетьман. На користь цієї думки свідчать також випадки зі спробами купівлі полонених греком Згурою та молдовським посланцем. Важливою передумовою розвитку транзитної торгівлі людьми була наявність великого ринку збуту в Османській імперії, де від невільників як дарунка не відмовлялися навіть християни, наближені до тамтешнього уряду. Разом з тим варто відзначити, що продаж полонених не був усталеною, узаконеною та масштабною, а швидше епізодичною практикою в Україні. Тому, відповідно, на цю тему вдається виявити небагато фактів». 

Вспомнилось в связи с этим, что были случаи, когда запорожцы, ушедшие в Турцию в 1709 году, не брезговали при случае «сплавить» туркам союзников-шведов по сходной цене.

Error

Anonymous comments are disabled in this journal

default userpic

Your reply will be screened