ametsheykhumer

Ґліва А. Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.)

Вышла новая статья польского историка Анджея Гливы о военном деле крымских и буджацких татар. 

Ґліва А. Асиметричний аспект татарського військового мистецтва (ХVII ст.) // Український історичний журнал. 2018. № 3. С. 46-72.

Об «ассиметрических действиях» татар Глива уже писал раньше и не раз. Но теперь его работа появилась на украинском, что, конечно же плюс. Рекомендую к прочтению всем интересующимся военным делом КХ. Статья очень интересная. Вас ждут сравнения действий крымских татар с современными террористами или даже американскими войсками, занимательная статистика опустошений на Перемышльщине и леденящие кровь описания «доктрины Дуэ» по-крымски (только с конницей вместо самолетов).

Аннотация: «Аналіз військових операцій татарських орд упродовж XVII ст. свідчить, що вони характеризувалися асиметричними діями. Основними особливостями були таємна підготовка до моменту головного удару, використання широкого спектра інструментів інформаційно-розвідувального характеру, спрямованість на цивільне населення та господарську інфраструктуру супротивника, застосування тактик тероризму і психологічного впливу для залякування атакованих. Асиметричні операції стали дієвим знаряддям Ґіреїв у досягненні політичних цілей на міжнародній арені, а постійний приплив невільників як їх результат позитивно впливав на функціонування економіки Кримського ханства».

Еще несколько любопытных цитат:

С. 50: «До найбільш очевидних рис асиметричних акцій татарських військ належали намагання уникати безпосередніх зіткнень із реґулярними підрозділами, незалежно від того, були вони кварцяними, повітовими чи приватними (особливо на урбанізованих теренах, де ефективність татарських вояків знижувалася), та небажання штурмувати укріплені пункти, що пояснювалося прагненням мінімізувати власні втрати». 

С. 53-54: «Наведемо фраґмент грамоти про підтвердження миру («‘ahdname»), надісланої ханом Інаєтом Ґіреєм 29 червня 1635 р. королеві Владиславові IV, в якій він стверджував, що у випадку невиплати християнським володарем ґарантованих згідно з чинними домовленостями сум, татари здійснять набіги, щоб забрати рівнозначну за вартістю кількість людей та худоби».

С. 57: «Цікаво відзначити, що неперервна інформація з квітня 1624 р., котра доходила до керівництва кварцяного війська про підготовку нападу татар, призвела не лише до втомленості командного складу коронної армії, але й до зниження пильності серед населення Червоної Русі, яке у цей час неодноразово попереджали універсалами польного гетьмана Станіслава Конецпольського і короля Сиґізмунда ІІІ про небезпеку. В останньому попереджувальному універсалі від 6 червня 1624 р. гетьман С. Конецпольський писав про загони ординців, які хочуть «на тутешніх обивателів, котрі втратили пильність через постійні тривоги, напасти».

С. 61: «Надання татарським керівництвом переваги саме інтенсивним операціям проти цивільного населення за умови охоплення великої території (нерідко вони одночасно проходили на обширах понад 50 тис. кв. км), значило, що наїзд кочовиків набував тотального характеру. Найбільш показовими у цьому контексті стали великі навали 1621, 1624, 1648, 1672 рр.».

С. 62: «Під час наїздів татарські війська використовували різні методи й дестабілізаційні прийоми для впливу на психіку атакованого населення, що безпосередньо позначалося на результативності проведених операцій. Використання страху як ефективного інструменту впливу на жертв ординських наїздів займало не лише ключове місце в татарському військовому мистецтві, але також відігравало важливу роль у політичному та релігійному аспектах. Останнє полягало в тому, що страх «невірних» перед законною військовою міццю володарів-ординців був невід’ємною складовою в ідеології кримських ханів». 

С. 63: «Варто у цьому контексті процитувати фраґмент зі свідчень дівчини, котра стала очевидцем ординської атаки на її рідне село Моравсько біля Ярослава у жовтні 1672 р.: «Я бачила, як горіли села й наше село Моравсько, як горіли ліси, як люди з криком та воланням тікали разом з дітьми та худобою у Хлопицький ліс, де знаходилася каплиця Матері Божої» 102 . Це свідчення – важливе джерело, що розкриває сприйняття населенням татарських нападів і того впливу, який вони мали на психіку атакованих. Навіть загартовані у боях жовніри, подібно до селян, часто вночі переживали почуття страху, викликаного глибоко закарбованим у пам’яті образом ясного місячного світла, що супроводжувало татарські наїзди».

С. 66: «До особливо важливого й одночасно маловідомого та невивченого істориками наслідку татарських дій асиметричного характеру належало явище делокалізації воєнних руйнувань, котре полягало в постійному переміщенні ареалу найбільших знищень. Причини цього мали цілком раціональний характер: вони крилися у специфіці акцій татар, які проводили покрокове, заздалегідь заплановане, методичне знищення й пограбування окремих районів південно-східної периферії Речі Посполитої у ході своїх операцій.

Наприклад, у 1620-х рр. Перемишльська земля зазнала 8 татарських набігів, з яких 6 заторкнули її центральну частину, а деякі з них охопили майже всю її площу. Унаслідок реалізації цієї продуманої і прагматичної стратегії зона найбільших руйнувань весь час переміщувалася з південного сходу на північний захід, досягши крайньої точки в 1624 р., щоб у другій половині 1620-х рр. відкотитися у зворотному напрямку. Детальний просторовий аналіз здійснених татарами руйнувань показує, що їхні удари зосереджувалися на смузі земель від Ярослава через Перемишль і до Самбора, тобто на території з найбільшим економічним потенціалом та з найбільшою щільністю населення, що досягала тут близько 40 людей на 1 кв. км.».

Error

Anonymous comments are disabled in this journal

default userpic

Your reply will be screened