ametsheykhumer

Это прекрасно, я считаю

Известно, что большинство побед Богдана Хмельницкого — это окружение, взятие врага в клещи, внезапные удары. Но почему же именно эта тактика, а не, скажем, бессмысленно-беспощадный фронтальный натиск? Б.О. Моця в статье Тактика ведення боїв Б.Хмельницького // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку: Матеріали Шостих Всеукраїнських історичних читань. Вип. 6. – Кн. 2. Київ; Черкаси, 1997. –С. 156-163 дает уникальное, поистине восхитительное объяснение (стр. 162-163):

«Таким чином, з вищенаведеного можна зробити висновки щодо загальної схеми ведення основних бойових дій українським військом за часів Б.Хмельницького. Великою мірою тактика бою залежить від особи полководця; бувши командиром об’єднаних козацько-татарських військ і чудово знаючи сильні і слабкі сторони тих та інших, Б.Хмельницький виробив власну тактику війни. Виходячи з описів битв, вона полягала у висиланні на марші наперед невеликого загону мобільної татарської (можливо, почасти козацької) кінноти для сковування сил ворога. Користуючись останньою обставиною, гетьман підтягував основні піхотні сили, певно, що проводив рекогносцировку місцевості, залучаючи до цього місцевих жителів, і потім вже нав’язував бій ворогу на власних умовах. Із шести проаналізованих битв зображена схема прослідковується в чотирьох (Жовті Води, Корсунь, Берестечко і Батіг), що дозволяє малими статистичними методами довести стійку вірогідність припущення щодо існування у козаків особливої тактики. Деякою мірою до цієї ж групи можна віднести і битву під Зборовим, де було здійснено швидкісний рейд власне козацько-татарською кіннотою, захоплено ворога зненацька і обхідним маневром узято в облогу. Взагалі ж треба зазначити, що мотив обходу, удару зненацька, з тилу, взяття ворожих сил в кліщі можна прослідкувати в усіх шести випадках, тобто, цю обставину потрібно також віднести до складових елементів тактики українського війська за часів Хмельниччини. Пояснити це, на нашу думку, треба кількома причинами. По-перше, моральною нетривкістю татар та їх звичкою після першої невдалої навали втрачати цікавість до подальших бойових дій (а чим це загрожує, занадто яскраво продемонструвало Берестечко). Потрібне було таке планування військових операцій, яке б забезпечувало перемогу за максимально короткий строк, а у зв’язку з цим саме несподіваний удар з тилу чи з засідки є найсприятливішим для вказаного. Тим більше, що це чудово узгоджувалося з традиційною тактикою кримчаків[8]. По-друге, не треба забувати, що українське військо мало справу з професійними вояками кварцяного регіменту та загонами іноземних найманців, окрім Пилявець та Берестечка, де приймали участь полки посполитого рушення. Мусимо визнати, що професіоналізм польських “товаришів” (згідно тодішньої польської термінології) таки перевищував військове вміння козацько-татарських загонів.

Отже, не з любові до всього великого і масштабного, а з життєвої, чи радше військової необхідності вимушений був Б.Хмельницький маневрувати чисельними армійськими контингентами».

Великолепно! Наверно, и парфяне Сурены Красса под Каррами окружили ввиду собственной моральной нестойкости. Работает ли сей чудесный метод и для Нового времени? Например, можно ли считать окружение французской армии в Седане в 1870 году доказательством низкого боевого духа пруссаков?

Error

Anonymous comments are disabled in this journal

default userpic

Your reply will be screened