ametsheykhumer

Образ татар в "Роксолании" Кленовича

Себастьян Кленович, поэма «Роксолания» (1584). 

Присутствует характерный для польской литературы XVI века упор на «чубатость» татар как признак их варварства и чужеродности (занятно звучит, учитывая, что сегодня чубы ассоциируются только с украинскими казаками); не менее характерный упор на лук на традиционное оружие татар (я бы даже сказал, «татарское» оружие), хотя при этом в поэме и сами русинские крестьяне с луками ходят. 

IV, 3. Описание татар:

«Ти на плечах своїх, Києве, видержав орди татарські,

Відсіч не раз ти давав скиту, що луком гордивсь.

Часто ще й зараз на мури твої вороги нападають,

Нині гасають кругом орди на нивах твоїх.

Ниви і сіє, і жне селянин, не лишаючи зброї,

Завжди йому сагайдак з стрілами муляє бік.

Часто він жниво привозить додому, відібране кров’ю,

Й вдома, аби зберегти, кров проливає не раз.

Також бувало, лишав він сніданок, бо ворог з’явився,

Ворогу жінка його часто варила обід.

Дике це плем’я татарське, що звикло розбоєм живитись,

Зараз на села твої робить набіги страшні.

Вже переходити вбрід Бористенові води навчились,

Хоч і глибінь його вод з морем зрівнятись могла б.

Палять скрізь села й усіх, кому взятись за зброю хвороба

Чи, може, вік не дає, з луків вбивають вони.

Скачуть на конях швидких, наче вихор, і стріл уникають,

Мчать, а куди їх несуть коні та кінський порив,

Аж на їх головах голених вітер чуби розвіває,

Завжди багрово блищить шия від бритви у них.

Наче цибуля, що зверху чубок червоніє ріденький,

Решта головки її гола, не вкрита нічим,

Так і ти, варваре, чуб свій плекаєш, в косу заплітаєш,

Бриті ж місця голови вкриті волоссям рідким.

В них, у татарів, на верхній губі виростає волосся,

Довгі також з двох сторін вуса звисають униз.

Лиця без заросту в них, а на бородах пух лиш збривають,

Тож безбородих татар приймеш не раз за бабів».

Error

Anonymous comments are disabled in this journal

default userpic

Your reply will be screened