ametsheykhumer

О паническом страхе татар перед огнестрелом

Просто пара примеров того, как татары, заслышав вдалеке ружейную пальбу, тут же бросались бежать... по направлению к источнику шума.

Из книги Стороженко І.С. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у визвольній війні українського народу середини XVII століття.  Кн. 1: Воєнні дії 1648-1652 рр. Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. держ. ун-ту, 1996. Стр. 121, описание событий 29 мая 1648 года (преддверие Желтоводской битвы):

«За повідомленням джерел, після зупинки польського війська на привал для того, щоб погодувати коней і особовий склад війська (тобто це великий привал після першої половини переходу), було відправлено 12 козаків-реєстровців для полювання на дичину. На перший же постріл з'явились декілька десятків татар (розвідувальний роз'їзд) і полонили частину козаків. Після з'ясування через полонених обстановки, визначення складу війська та місця його розташування Тугай-бей атакував польський табір».

Вот тебе на, то на выстрелы сбегаются, то потом на табор идут (где выстрелов будет, конечно же, еще больше).

Другой случай, также относящийся к Хмельниччине.

Отряд в 500 поляков напал на город Ильинцы (в 1653 году). Но тут «татарове послышели крик и пищальною стрельбу, и прибегли в город, и ляхов посекли, и, гонючи дорогой, многих посекли ж, и живых поимали человек со триста, и только де ляхов ушло человек с 20».

См. Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы. Том 3. М.: Издательство Академии Наук СССР, 1953. С. 321-322.


Error

Anonymous comments are disabled in this journal

default userpic

Your reply will be screened