ametsheykhumer

Победы и поражения

Из книги Марека Плевчиньского Wojny Jagiellonow z wschodnimi i poludniowymi sasiadami Krolestwa Polskiego, набеги летом и осенью 1499 года:

«В июле 1499 г. крымские татары вторглись по Черному шляхту на волынско-подольское пограничье. Гетман Мышковский пребывал в то время на сеймике в Белзе, но ротмистру Олескому удалось разгромить чамбулы от Черным Островом. Следующий татарский набег, еще летом того же года, столкнулся с противодействием Мышковского, который во главе 1100 всадников разбил вместе с Олеским нападавших над Бугом, но погоня поляков за уходящими оказалась безуспешной. Во время осеннего, третьего похода, ротмистр Струсь, хотя и со слабыми силами, так успешно наседал на татар под Брацлавом и Хмельником, что те предпочли повернуть на Литву».

Все как всегда. «Татары вторглись, но ротмистр_нейм разбил чамбул под Гадюкино, полковник_нейм рассеял еще кучу неприятелей под хутором Пьяново и т.д. и т.п.». Казалось бы, обычное дело, но...

В статье Рудницький С. Руські землі польської корони при кінці XV в. Ворожі напади й орґанізация пограничної оборони // Записки Наук. Тов. ім. Шевченка. Тома 31-32. 1899. С. 1-54 мы узнаем на стр. 23:

«Погранична сторожа досить неправильно функционувала, так, що про татарський напад, що став ся в половині липня 1499 року, довідав ся Мишковский аж тоді, коли Татари були уже близько Буська. Староста їхав власне на соймик до Белза і був у Куликові, коли надійшла вість про татарський набіг (LA. ст. ЗО). Чим скорше зібрав Мишковский відділ, зложений з 1100 люда і пішов на Татар. Винайшов їх, але здає ся не бив ся з ними цілком, бо були в переважнім числі. Сам він, що правда, пише, що змусив їх до утечі (LA. ст. 34), але не можемо йому вірити на слово, бо в сучаснім листі Ян Каменецький пише до короля (LA. ст. ЗО), що Мишковський Татарів „minime роtuit fugare“. Знаємо тільки те, що Татаре дальше в глубину краю не йшли, бо не чуємо про се в сучасних актах. Се все відбуло ся по нашій думці так: Мишковский, побачивши Татар не став навіть до битви з ними, бо бояв ся їх числа, Татаре-ж зі своєї сторони знов його настрашили ся і відступили на схід».

На стр. 31: про осенние «победы» Струся: «З Хмільника доносив Мишковскому Іван Струсь, що там держав сторожу, знов про Татар (LA. ст. 55 і д.). Поя влади ся вони коло cero місточка два рази в вересни. Коли прийшли перший раз, Струсь не зважаючи на свої слабі сили, пошість на коней та велику недостачу в неплаченім війську, вийшов їм на зустріч та счинив з ними битву під Савранем, де богато коней втратив. Була се, здає ся, не рішена битва. Тепер же знов по раз другий показали ся Татари в віддаленю 12 миль від Хмельника. Струсь не був ще певний, чи підуть на Польщу, але так вже виглядало».

То есть серия стычек реальных, иногда — с нерешенным результатом, и стычек вымышленных превращается в очередные беспрерывные победы над татарами. Стоит ли потом удивляться, что по статистике, основанной на источниках противоположной стороны, в 80-90% боев побеждали противники крымских татар?


Error

Anonymous comments are disabled in this journal

default userpic

Your reply will be screened